Знаю, що для багатьох із Вас Новогард став новим домом. Нехай тимчасово, бо кожен мріє повернутися до України. Але поки ми тут, то насолоджуймося його красою, набирймося сили, віри, надії і звичайно любові. Любові до життя, бо ми живі, любові до ближніх, бо без їх допомоги ми б не змогли, любові до природи, без неї було б так сумно.
Ця стаття є пізнавальною. Хочу показати Вам Новогард таким, яким я його бачу. Я полюбила це місто і хочу, щоб Ви його полюбили також. Розповім трішки про історію і про цікаві місця. Можливо, це стаття допоможе Вам розгледіти щось нове, розфарбує Ваші прогулянки Новогардом новими барвами.
Новогард це маленьке затишне містечко, яке знаходиться на Заході Польщі поблизу Балтійського моря (найближче містечко біля моря — Дзвінов — 54 км від Новогарду). Площа Новогарду всього 12, 46 км2, а населення у 2014 році становило 16 912 жителів. Хоча, зараз ця кількість, мабуть,збільшилась на приблизно 400 українців, яких це місто ласкова прийняло з початком війни в Україні.
Отже, перша згадка про Новогард була у 1268 році. З XVII ст воно входило до складу Брандербурга, пізніше Прусії, з 1871 року до Німецької імперіі, з 1933 року до Третього руйху. І з 1945 року увійшло до складу Польщі. У 1946 році німецьку назву Naugard замінили на польську Nowogard. Назва міста означає “Нове місто”. Цікавий факт- у 1947 році на терени Новогардського повіту були депортовані 1203 українців з українських етнічних територій. Тому не виключено, що ми можемо віднайти своїх предків на території сучасної Гміни Новогард.
З визначних памяток наймасштабніша і найвеличніша - це костел Успіння пресвятої Богородиці. Збудований у період з 1330 по 1334 роки у готичному стилі, цей костел неодноразово піддавався нищенню, але встояв і височіє над Новогардом, закликаючи дзвонами, у свої таємничіі стіни тиші і спокою.
Моя улюблена і, як на мене, найкрасивіша будівля міста це - Ратуша або Уженд. Повстала вона ще перед І Світовою війною у 1911 році за проєктом архітектора Берга. Ратуша має відголоски бароковаого стилю. При вході можна побачити дві півколони, перила сходів на першому поверсі прикрашені кам’яним маяком, в підвалах Ратуші характерні склепіння. На вежі, як і годиться, з чотирьох сторін розміщений годинник. Кожного дня о 12:00 чути гімн Новогарду, який ніби зупиняє час і просить мешканців перестати метушитися і насолодитися прекрасним полуднем.
А ще колись дуже давно у IX-X ст у Новогарді був замок. У XVII ст він піддався двом пожежам і був настільки знищений, що його мешканці Еберштайни були змушені перебратися до Блотна. Довший час будівля пустувала, охоплена страшними легендами. Одна з цих легенд розповідає про дівчину, яку несправедливо стратили за вбивство власної дитини. Тепер кожної ночі привид двівчини оплакує свою дитиною і протестує проти несправедливості. Недаремно цей замок у 1817-1820 роках був змінений на вязницю, яка існує тут до сьогодні.
Далі будівля, яку знає кожен українець, що прибув до Новогарду з початком війни — це звичайно ОПС — Осередок соціальної допомоги. (Особисто у мене все почалося з цього місця. Саме там працівники, почувши, що я розмовляю польською, дуже зраділи і допомогли знайти роботу, у той нелегкий час). У 1906-1912 роках в лісі над озером звели красиву будівлю, яка служила санаторієм для жінок під назвою “Лісовий спокій”. Пристань з човнами і парк були до розпорядження гостей, яких тут могли розмістити до 120 чоловік. Після 1945 року парк і пристань занепали, але сама будівля вціліла і функціонує зараз як Осередок соціальної допомоги №2 в Новогарді.
На жаль, або швидше, на щастя, всі визначні місця Новогарду не вміщаються в одну статтю. Але не можу залишити Вас без всіх цікавинок, які я дізналася, поки готувала цю статтю. В наступному номері, вже за тиждень, буде продовження знайомства з Новогардом. Розповім про озеро, оборонні мури, готель та інші не менш красиві пам’ятки.
Бажаю гарних прогулянок осінньо-сонячним містом.
Христина Радковська,
уповноважена особа мера міста до справ польсько-українських
* * *
Wiem, że dla wielu z Was Nowogard stał się nowym tymczasowym domem, bo każdy z nas marzy o powrocie do Ukrainy. Ale skoro już tu jesteśmy, cieszmy się pięknem tego miasta, zdobywajmy siłę, wiarę, nadzieję i oczywiście miłość. Miłość do życia, bo żyjemy, miłość do bliźnich, bo bez ich pomocy byłoby o wiele trudniej. Miłość do natury, bo bez jej piękna byłoby tak smutno i szaro.
Ten artykuł ma charakter informacyjny. Chcę wam pokazać Nowogard takim, jakim go widzę. Zakochałam się w tym mieście i chcę, żebyś też się w nim zakochałi. Opowiem trochę o historii i ciekawych miejscach. Być może ten artykuł pomoże Wam zobaczyć coś nowego, wyznaczając w ten sposób nowe szlaki spacerowe po Nowogardzie i jego okolicach.
Nowogard to małe przytulne miasteczko położone na zachodzie Polski nad Morzem Bałtyckim (najbliższa nadmorska miejscowość to Dziwnów - 54 km od Nowogardu). Powierzchnia Nowogardu to 12,46 km2, a ludność w 2014 roku wyniosła 16 912. Chociaż teraz ta liczba prawdopodobnie wzrosła o około 400 Ukraińców, których to miasto łaskawie przyjęło wraz z początkiem wojny w Ukrainie.
Tak więc pierwsza wzmianka o Nowogardzie pochodzi z 1268 roku. Od XVII wieku był on częścią Branderburgii, od 1871 wchodzi w skład Cesarstwa Niemieckiego, a od 1933 do III Rzeszy. W wyniku traktatów z Poczdamu tereny te w roku 1945 stały się częścią Polski. W 1946 roku niemiecka nazwa Naugard została zastąpiona polską Nowogard., która oznacza „Nowe Miasto”. Ciekawostką niech będzie fakt, że w 1947 r. na teren Powiatu Nowogardzkiego deportowano 1203 Ukraińców z ukraińskich ziem etnicznych i niewykluczone, że wielu z nas może nawet znaleźć tu naszych dalekich krewnych, których potomkowie dziś mieszkają na terenie Gminy Nowogard.
Wśród zachowanych zabytków największym i najwspanialszym jest Kościół Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny. Zbudowany w latach 1325-1334 w stylu gotyckim kościół ten wielokrotnie ulegał zniszczeniu, ale przetrwał i wznosi się nad Nowogardem.
Moim ulubionym i zarazem najpiękniejszym według mnie budynkiem w mieście jest Ratusz Miejski, w którym znajduje się Urząd Miasta. Został on zbudowany jeszcze przed I Wojną światową w 1911 roku według projektu architekta Berga. Bryła ratusza nawiązuje do stylu barokowego, natomiast podziały elewacji i detal architektoniczny ukształtowano w stylistyce modernistycznej z elementami Art Deco. Stanął on na miejscu domu mieszczańskiego, bowiem wcześniej siedziba rady miejskiej znajdowała się pośrodku rynku. Przy wejściu widać dwie półkolumny, balustrada schodów na piętrze ozdobiona jest kamienną latarnią, piwnice Ratusza mają charakterystyczne sklepienia. Na wieży, jak tego można się spodziewać, z czterech stron znajduje się zegar. Każdego dnia o godzinie 12:00 słychać melodię – Hymn Nowogardu, który na chwilę powstrzymuje czas i prosi mieszkańców, aby przestali się tak śpieszyć i podziwiali piękno popołudnia.
A dawno, dawno temu, w IX-X wieku, w Nowogardzie był też i zamek. Na przełomie XVII - XVIII wieku, po śmierci ostatniego z rodu Ebersteinów, zamek uległ aż dwóm pożarom i został zniszczony. Przez długi czas budynek był pusty, otoczony straszliwymi legendami. Jedna z tych legend opowiada o dziewczynie, która została niesłusznie stracona za zamordowanie własnego dziecka. Podobno teraz każdej nocy duch tej dziewczyny opłakuje swoje dziecko i protestuje przeciwko niesprawiedliwości. Nie bez powodu zamek ten w latach 1817-1820 został zamieniony na więzienie, które istnieje tu po dzień dziśiejszy.
Kolejnym budynkiem znanym każdemu Ukraińcowi, który przyjechał do Nowogardu z początkiem wojny, jest oczywiście OPS - Ośrodek Pomocy Społecznej (u mnie wszystko zaczęło się właśnie od tego miejsca, bo pracownicy OPS słysząc, że mówię po polsku, bardzo się ucieszyli i pomogły mi znaleść pracę w tym trudnym czasie).
W latach 1906-1912, w lesie nad jeziorem, powstał piękny budynek służący jako sanatorium dla kobiet „Leśny Spokój”, który mógł pomieścić koło 120 osób. Do dyspozycji gości była przystań z łodziami i park, Po 1945 roku park i przystań zostały zaniedbane, ale sam budynek ocalał i funkcjonuje on obecnie jako Dom Pomocy Społecznej nr 2 w Nowogardzie.
Niestety, a raczej na szczęście wszystkie zabytki Nowogardu nie mieszczą się w jednym artykule. Ale nie mogę zostawić Was bez wszystkich ciekawostek, o których dowiedziałam się przygotowując ten artykuł. W kolejnym numerze już za tydzień, będę kontynuowała moje opowieści o Nowogardzie. Opowiem Wam o jeziorze, murach obronnych, hotelu i innych równie pięknych miejscach.
Zapraszam Was wszystkich do miłych spacerów po jesienno-słonecznym Nowogardzie.
Krystyna Radkowska,
pełnomocnik Burmistrza ds polsko-ukraińskich